Зараз знову, як в останні  15 років, перед виборами – підіймається питання про стан російської мови в Україні та надання їй статусу другої державної мови. Це питання є  «козирною» картою кожної передвиборчої кампанії для багатьох політичних партій та блоків. Давайте  розглянемо питання про стан української та російської мов в Україні та доречності надання російській статусу державної. Як же все є насправді?!

Давайте почнемо з екскурсу до історії цих двох східнослов’янських мов та історії політичних  та  випливаючих  з них мовних  стосунків, та  з’ясуємо , нарешті, яка з мов є пригнобленою в Україні зараз. Свого часу  ,після розпаду Київської Русі,  як держави  -  почалося формування двох  споріднених мов та народів, з єдиного колись народу, в результаті потрапляння у різні політичні умови та взаємодії з різними етносами. На формування української мови історично вплинули  в різні часи політико-економічні стосунки та союзи з Польщею, Литвою, Угорщиною, Чехією, Словаччиною, Румунією, Молдовою, Австрією, Німеччиною,  Кримським ханством і Османською імперією. На   формування російської мови в основному вплинули фінно-угорські народи, монголи, татари.  І таким чином із колись єдиного народу утворилось два народи зі своїми, уже окремими, мовами та культурами, які формувались майже п’ять століть. До 17 століття  ці мови та культури розвивалися паралельно – майже не впливаючи одна на одну. З об’єктивних причин. З 1654 року  в результаті Переяславської Ради  Україна увійшла до складу Росії  - і  з цього часу почалася політика направлена на домінування російської мови у більшості регіонів України, що  негативно вплинуло і досі  продовжує впливати на  стан української мови в Україні. Спочатку це стосувалося тільки  найбільших міст з передмістями . А потім докотилося і до периферії.  І, взагалі,  держави, що володіли українськими землями в різні часи намагалися в більшій чи меншій мірі  асимілювати українців, особливо цим переймалися росіяни, вони ж і створили бридкий міф про «Малоросію»,  і старанно намагалися повністю перетворити українців на  «малоросів» - неповноцінних росіян.  Ця  держава   зробила   все, що могла, щоб  звести українську культуру в могилу. Інші держави, що володіли українськими землями, теж намагалися пригнобити українську мову та культуру, але саме росіяни, вірніше, національна політика царської Росії, а потім і СРСР  - спробували брутально поглинути українців і створити умови за яких було б забуте все те, що було набуто протягом століть. За століття, що вони володіли українськими землями – було знищено вищі  україномовні навчальні заклади, гімназії, більшість шкіл , що вагомо зменшило кількість людей,  які володіли письмовою українською мовою, і що найстрашніше - усною .

Після розпаду  СРСР,  неодноразово  етнічні росіяни та етнічні українці,  які  в силу  власної жалюгідності, не схотіли вивчити рідну мову – вимагали введення російської,  як  другої державної мови,  і досі продовжують цю тему, яка з політичних мотивів ще довго буде актуальною.. Але ж  - видно з вищевикладеного, що наші народи та мови – мають не такі вже й далекі спільні витоки, і не так  вже вражаюче відрізняються, щоб було, хоча б в якійсь мірі, важко опанувати українську мову. І чи багато в світі є  унітарних  держав, які дозволяють, щоб покоління їх громадян не знали державної мови?! Не застосовували державну мову в офіційних документах та не вивчали її в школах ?! І чи довго може існувати така «держава» самостійно?!

Введення  другої державної мови в тих умовах, в  яких  зараз ще знаходиться українська мова,  - не дасть змоги  відродити повністю   мову та культуру, а остаточно вб’є їх, крім регіонів західної України,  де,  звичайно, навіть за таких скрутних умов, не відбудеться істотних мовно-культурних змін, - так вважають  і  учасники конгресу  захисту української мови, що пройшов 4 березня у Києві.

Отже, введення другої державної мови в Україні  зараз  -  суперечить національним  та  державним  інтересам, оскільки, більшість населення України є українцями  та володіє  вже на цей час українською мовою, що є вже великим досягненням, а також Україна являється самостійною унітарною державою, яка нарешті встала на шлях  самостійного розвитку, хай і нелегкого, і не зовсім ще стратегічно виваженого.

Обов’язкового введення  другої державної мови  -  хоче невелика зграйка жалюгідних осіб,  що за 15 років незалежності країни  -  так і не спромоглися вивчити українську мову, але самі   вони й мовчали б , якщо б їх не підбурювали політичні маргінали,   на кшталт  :  партій  «Регіонів», «ПСПУ», «КПУ». У молоді  ж  -  здебільшого проблем з українською мовою зовсім немає,  за умови: якщо батьки не  нав’язують їм своїх поглядів, комплексів щодо фальсифікації історії, як своєї країни, так і  світу.

І зараз, в час коли зі знанням історії України вже набагато краще, на жаль, деякі особи , з емблемою тризуба на паспорті, продовжують чомусь називати Україну й зараз  -  «Малоросією», а українців – «малоросами», хоча назви «Малоросія» та «малороси» -  більш пасують, якщо вже  знову згадувати історію , Росії та росіянам, оскільки, слов’яни  розселялися з території України на   територію Росії, а не навпаки. Теж саме,  з назвою Русь, оскільки, спочатку держава Русь - виникла на території України, а лише потім  - поширилася на нинішню територію Росії . Отже,  «Малоросія» - це ще один «невмирущий» міф, що має на меті  знищити українську мову, культуру і національну гідность.

Той же,  хто добре вивчав історію Європи – добре знає, що українська мова та культура   набагато більш європейська та розвинутіша, ніж російська, так на щастя, історично склалося.

Щодо російської мови, якою володіє більшість населення країни  -  є неправильним те, що її не вивчають у більшості  українськомовних  українських навчальних  закладів, адже  вона потрібна громадянам  України  для міжнародних перемовин, спілкування, вивчення світової культури. 

Зараз   в Україні,  завдяки  популяризації за останні роки, хоч і недостатньої, спостерігається тенденція до більш масового досконалого знання рідної мови, але  на цьому тлі -  не існує проблеми російської мови, а навпаки – все ще існує проблема української мови та її культури :– бо левова частка  теле-   та  радіо ефіру  -  російськомовні, більшість газет та видань теж -  російськомовні,  левова частка  інтернет- видань   -   теж,  хоча повинні бути хоча б україномовні версії.

Більшість пісень, що «крутяться» по радіо та телебаченню - російські, або російськомовні – і, на жаль, у своїй більшості, -  дуже низької якості, а українського -  якісного, на жаль, дуже мало. Хоча, насправді,  є багато української якісної  музики різних жанрів, яка  невідома широкій публіці, і музики, яка  сприяла б відродженню національної гідності  -  ось наприклад -
 <span lang=EN-US><a href="http://www.nemo.com.ua/audio/2004/Neznayomyi_brat...."> Nemo - "Незнайомий брат"
</a><span style='mso-spacerun:yes'>  .
Отже, з приведеного вище аналізу стану мов  у країні,  стає ясно, що російській мові – аж ніяк  ніщо не загрожує  і, що права російськомовного населення не потураються – ні у спілкуванні, ні в ефірі, ні на естраді, ні у ЗМІ , і що володіння українською мовою – не така вже й важка задача, і, що саме на ниві  її популяризації ми маємо ще багато простору для роботи.

 А щодо референдуму  з приводу введення російської мови другою державною мовою  –  то навіть, якщо він відбудеться  російська,   всеодно, -  нею не стане.  Шанси  ж референдуму взагалі відбутися є  -  дуже низькими, оскільки, політики, що зараз так палко кричать  - « даєш російську  -  другою державною!» - одразу після виборів  -  забудуть свої мовні обіцянки-цяцянки. .Адже  питання російської мови в Україні виникає лише перед виборами, оскільки , - це вигідно різним політичним  маргіналам  , як можливість отримати додаткові голоси – для проходження до ВР чергового скликання.  Після  входження до сесійної зали  ВР  -  вони, як завжди  -  не будуть підіймати  питання про російську , як другу державну, оскільки,  не можуть позбавити себе цього козиря  –  для наступних виборів.

І враховуючи все вище викладене, разом із мотивованим небажанням  наших законотворців перейматися по-справжньому цим питанням,  можна зробити лише один висновок   -   в Україні,  за даних умов, і на шляху до перетворення у  справді самостійну та незалежну державу  -   може бути тільки одна державна мова – українська !  А все інше  - дешеві  передвиборчі балачки можновладців та останні судоми  неспроможних та небажаючи приєднатися до майбутнього своєї держави.

                                                            Микола Марченко,  керівник незалежного інтернет-проекту  - 
<span style='mso-spacerun:yes'> </span><a href="http://www.politolog.pp.net.ua"> "ПОЛІТОЛОГ"
</a><span style='mso-spacerun:yes'>   ( http://www.politolog.pp.net.ua )